Centrum Kultury Polskiej
Mariupolski Uniwersytet Państwowy

 
Forum
Forma logowania
Login:
Hasło:

Mapa strony

Statystyka

Witaj, Gościu · RSS 24.11.2017, 08:19

[ Nowe wiadomości · Regulamin forum · Wyszukiwanie · RSS ]
Страница 1 из 11
Forum » Międzynarodowа Konferencjа Internetowа "AKTUALNE PROBLEMY SLAWISTYKI" » Секция 5. Методы, направления, школы в славянских литературах » ФЕНОМЕН “КАЗКИ ЖИТТЯ” У ПОВІСТІ “ПРЕДОК” НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ (Шульженко Ю.А.)
ФЕНОМЕН “КАЗКИ ЖИТТЯ” У ПОВІСТІ “ПРЕДОК” НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ
MarinaData: Środa, 04.06.2014, 19:55 | Wiadomość # 1
Grupa: Administrator
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
Шульженко Ю.А.
(Маріупольський державний університет)

 
ФЕНОМЕН КАЗКИ ЖИТТЯ” У ПОВІСТІ “ПРЕДОК”
НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ


У кожній культурі є такі імена, які не можуть не залишитися без уваги й привертають зацікавленість громадськості. До таких імен можна віднести Наталену Королеву – неординарну особистість, оригінальну письменницю, яка велику роль у своїй творчості приділила Україні та українській культурі. Ім’я Наталени Королевої викликає пильну зацікавленість останні декілька десятиліть, бо зріс інтерес до історичного минулого, заповнюються прогалини в історії української літератури і в літературний процес повертаються письменники, які з різних причин жили й працювали поза межами України. Наталена Королева не належить до української еміграції. Не українка за походженням і освітою, вона перед тим як прийти в українську літературу, спочатку показала себе як перспективну письменницю у французькій літературі. Сталося так, що доля її зв’язала з українським письменником Василем Королівом-Старим, який уже в зрілому віці схилив талановиту письменницю до української літератури. З того моменту вона не пожалкувала за те, який шлях обрала у своєму житті. Письменниця завдячувала чоловікові, адже він вивів її “з інших далеких шляхів на шлях українського письменства” [1, с. 60]. Цікавим фактом є те, що Наталена Королева ніколи не належала до жодних шкіл, угрупувань, осередків, які фігурували найбільше у 20–30-ті й 40-ві роки. Спираючись на її доробок, можна сказати, що їй були близькими культура таких країн як: Іспанія, Франція, Італія, Близький Схід, Польща, Україна та інші, де вона провела половину свого життя.
Сучасні дослідники наголошують на тому, що літературним жанром, в якому працювала письменниця, був автобіографічна белетристика. Одні з них схильні сприймати всі факти, наведені у творах письменниці, як достовірне відображення істо рії її роду та власного життя (О. Зілинський, П. Ісаїв, О. Копач), а інші ж, навпаки, – пишуть про містифікацію й міфологізацію Н. Королевою своєї біографії та її генеалогічного древа (О. Мох, О. Мишанич), тобто про видуманість твору від першої до останньої сторінки. Насамперед, потрібно відзначити, що сама Н. Королева, як письменниця, була зацікавлена у сюжетній інтризі власних творів, а тому створювала ареал таємничості навколо себе. Внаслідок цього і виникали різні версії, дискусії, які допомогли їй постійно бути у центрі уваги.
Мета дослідження є виявлення індивідуального стилю Наталени Королевої на прикладі повісті “Предок”.
Завдання роботи: визначити в чому полягає особливість глави “Казки життя” у повісті “Предок”; проаналізувати манеру письма письменниці й довести, що повість “Предок” є прикладом автобіографічної прози, оперуючи певними відомостями з обраної глави, а також проаналізувати стиль літературного твору.
Стосовно проблем, які порушуються у роботі то, хоча й повість “Предок” є найголовнішим прикладом, до якого можна звернутися з приводу дослідження роду письменниці Наталени Королеви, але істотно виділяється проблема фактуальності й фікціональності у повісті, а розмежовувати ці два поняття взагалі дуже важко без деяких приміток авторки.
Повість “Предок” вважають у творчому доробку письменниці родинним переказом, тобто на сторінках цього твору можна знайти відомості про її генеалогічне дерево: пращурів, які займали в історії істотне місце, кожний чимось відзначився у період своєї епохи. В основу повісті лягли родові хроніки іспанських предків письменниці, історія життя дона Карлоса де Лачерди, що жив у першій половині XVI століття. Але треба зазначити, що Наталена Королева не акцентує увагу на способі життя та побуту іспанських грандів, тих, хто близький до королівського двору, а її, навпаки, вабить людська доля у різноманітних аспектах: непостійності, зрадливості; ваблять герої повісті, які долають тяжкі життєві випробування, але залишаються незламними. Наталена Королева розповіла нам про два роди з боку матері та з боку батька: про молодого лицаря Карлоса де Лачерду й шляхтича родом із Волині Аадама Дуніна-Борковського. Ці дві людини зустрілися на Близькому Сході під час “побожної прощі” Карлоса де Лачерди до Палестини, де він повинен був поклонитися гробу Господньому. Потрібно зазначити, що ці два чоловіки відразу потоваришували, адже один в одному шукали підтримки, а Адам бачив у Карлосі усе, що хотів би мати у собі, чого бажав досягти й після того, як Аадам отримав свободу. Згодом Аадам запропонував Карлосові їхати з ним у його край, на Волинь. Лицар погоджується, обирає Волинь другою своєю батьківщиною. Саме так Наталена Королева, використовуючи певні історичні джерела, змогла художньо досконало описати зведення докупи двох родів своїх предків по материній та по батьковій лінії.
Більш детально хотілося розглянути індивідуальний стиль письменниці на прикладі п’ятої глави “Казки життя” у повісті “Предок”. Це невеличке за обсягом оповідання вражає своєю екзотичністю, калейдоскопічністю, адже письменниця охоплює багато історій, які вона чула від свого батька-археолога (зазначається у примітках). Але не слід забувати, що Наталена Королева писала про те, що добре знала внаслідок ще своїх наукових історико-археологічних студій, що спостерігала впродовж усього життя і саме це окреслило її жанрово-стильові параметри.
Повість “Предок” можна зарахувати до автобіографічної прози і саме на прикладі п’ятої глави “Казки життя”, адже тут можна знайти багато елементів, які відбувалися не тільки з нашою поетесою в реальності, а й з її родом. Наприклад, сцена з бабуїном, який умів заварювати своєму хазяїнові каву, не вважається вигаданою, адже сама Наталена Королева повідомила своїм читачам про те, що вона знала в Ахені, у Німеччині, доктора Шустера, який мав таку мавпу і вона “варила” дружині доктора каву. А все почалось з того, що авторка дізналася про те, що доктор вичитав таке у Брема і просто хотів пересвідчитись, чи це правда, він купив бабуїна в Гамбурзі й дійсно навчив його “варити каву”. Для того щоб розкрити сутність глави “Казки життя”, слід пригадати термін феномену, що позначає явища, які досягаються на чуттєвому рівні. Сам феномен “Казки життя” не можна осягнути розумом, а тільки через досвід можна зрозуміти чого хоче досягти поетеса цим розділом. В повісті дуже багато легенд, переказів, в яких описуються дії героїв твору. Те що на сторінках твору вживаються арабські вислови, можна зробити припущення, що на світогляд і на індивідуальну роботу письма Наталени Королеваої великий вплив надали арабська та мавританська культури. Інтерес до такого симбіозу культур можна побачити у таких рядках: “Мій спосіб оповіді – це […] читання, яким я захоплювалася в молодості, У цей період мого життя я любила читати мавританських авторів. Я володіла арабською. Мене цьому навчили два мої дядьки – солідні фахівці у згаданій сфері, які арабську мову знали краще за свою рідну іспанську. А мавританські автори, не важливо, історики вони чи ні […] пишуть інакше, ніж їхні європейські колеги […] Європа займається лише голими фактами. У маврів завжди історичні події переплетені з поезією, казкою, легендою. І мавританський автор надає йому стільки ж уваги, скільки й історичним фактам...” [3, с. 209] Тобто можна зробити висновок, що її стиль формувався під кутом різних площин, не тільки під впливом італійської культури, яка була провідною, а й ще мавританською, арабською, французькою та ін. Щоб пояснити феномен “Казки життя”, слід поринути у сам текст. На прикладі спогадів Адама, можна дати точну відповідь, що “казки життя” — це те, що сама людина може створити з власного життя. Письменниця спочатку звертає увагу читачів на реальні події з життя волинського шляхтича Аадама Дуніна-Борковського, а потім раптово події перериваються і змінюються на фантастичні, більш казкові: “... ціла постать схилилась над струнами “місячного дощу”... Імлиста.... мрійна... Це ж – “Імла Стирі!” Вона ще в дитинстві грала й співала йому “казки прийдешнього життя!...” Он — річка, матовою, срібною биндою в’ється під урвиськом, що ним кінчається сад... Перед човном блимають п’ять маленьких вогничків. Це – “Водяні Дитинчата” вказують путь. Це – “лебідь-човен” дитячих мрій Адамових!” [2, с. 170-171].
Своєрідністю письма Наталени Королевої є те, що тут переплітаються фантастичні події, казкові описи з родинними переказами, що є свідченням того, що повість “Предок” можна зарахувати до автобіографічної прози. Також можна провести паралель самої письменниці з її героєм Карлосом де Лачердой, який, пустивши коріння на Волині, не забував своєї першої батьківщини – Іспанії, образ якої з’являється йому у снах. Так можна сказати і про Наталену Королеву, яка навчаючись у Києві у “Будинку шляхетних дівиць”, завжди пам’ятала про свій перший дім, про свою першу батьківщину, хоча вона дуже швидко звикла до звичаїв та побуту України.
За О. Мишаничем повість “Предок” була задумана не як сімейна хроніка, а як широкомасштабний художній твір, що розв’язував цілий комплекс проблем пізнавального, виховного, філософського і морально-естетичного плану і з цим не можна не погодитись. Ось, наприклад, родинний переказ про данську князівну Свангільду (пра-пра-прабабуся Аадамові Дунін-Борковському), яка закохалася у вільного вікінга й покинула свій рідний край заради нього, а потім душевний неспокій жінки, усвідомлення скоєного після того, як батько її та увесь її рід прокляв, вчить нас тому, що людина сама будує свою долю, що так легко в житті не буває, Свангільд – це образ сильної жінки, вольової, яка змогла подолати труднощі на своєму шляху, але переживання, що пророцтво може здійснитися, що вона своєю витівкою накликала на цілий свій рід біду, показує її зовсім з іншого боку – небайдужого до того, що відбувається навколо. Хотілося б ще зазначити, що протягом усього родинного переказу про Свангільд фігурує символ “лебідя”, який придає повісті “Предок” ще більшої значущості для тих науковців, для яких будь-яка символіка є об’єктом дослідження. В цій главі “Казки життя” лебідь позначає три поняття: по-перше – ім’я Свангільд в перекладі означає Лебідь, по-друге – це символ її краю та роду й по-третє – це символ двох закоханих. Або, наприклад, легенда про шаха Джіян Азіра, який на славу, похвалу людей хотів мати свою столицю, а отримав тільки марево. Ця легенда повчає нас бути благо розумними, не шукати ні в чому вигоди, адже один з самих страшних пороків людини – це марнославство.
Сам феномен “Казки життя” пов’язаний з образом Хадіджи – доньки Еміра, яка змалечку живе ілюзіями, яскравими фантазіями, вона то й діло любить вигадувати чарівні казки й “гратися в них”. Образ самої принцеси чарує своєю неповторністю, красою, ніби “чари в ній жили”. 15-річна дівчинка жила казками, і в казках, бо вміла сама творити казку з життя. Ось як про неї та її дитячі витівки каже батько: “Казка – це той найсолодший із крамів, що носять його по світі байкарі та байкарки... І вирішило моє “телятко”: “Коли казка не прийде до мене, то я її сама створю з життя власного” [2, с. 196].
У цій главі “Казки життя” Наталена Королева виносить на загал читачів багато проблем, над якими сам замислюєшся: якою потрібно бути людиною, чого не потрібно робити заради свого ж блага. Письменниця виховує в нас ті моральні якості, які б знадобилися нам у житті. Перед тим як казати про Наталену Королеву, як представницю історичної прози, згадаємо в чому полягає “історична повість”. Це твір побудований на історичному сюжеті, у якому широко відтворюються певна епоха та її діячі. Такі твори мають історичний колорит, наявність прикмет історичного минулого: імена людей, історичних героїв, описи старовинних звичаїв, згадки про історичні події тощо. Наталена Королева прикрасила своїм твором українську літературу 30-40 рр. XX століття, бо вона приділила увагу періоду життя Іспанії, Близького Сходу XVI століття, дала точну картину життя того часу і усі герої, які зустрічалися в повісті не були вигаданими, а історично затвердженими. Так просто, доступно, душевно розповісти про минуле свого роду, про родинну історію, напевно, не вдавалося нікому з письменників, а Наталена Королева змогла це зробити, з такою точністю описати своїх пращурів не під силу жодному письменникові.
Хоча й в повісті “Предок” зображується подорож лицаря Карлоса де Лачерди, який здійснює цікаву подорож від іспанського міста Бургос, через Північну Африку на Близький Схід, а звідти на Волинь, але за жанром ця повість не вкладається у рамки “повісті-подорожі”. Різні пригоди Карлоса де Лачерди давали б підставу вважати цю повість пригодницькою та параметри її ідей і сюжету значно перевершують рамки цього жанру. Отже, повість “Предок” відноситься до автобіографічної прози, тому що від самого початку читачеві відомо, що піде розповідь про рід письменниці, вона сама на цьому наголошує і немає ніяких сумнівів, що ця повість – приклад автобіографічного літературного жанру. Глава “Казка життя” тільки прикрашає повість “Предок”. А про високу майстерність письменниці судити вже читачеві, якому доведеться визнати за Н. Королевою аристократизм духу, її благородство, шляхетність, а основне, що є наслідком шукань письменниці.

ЛІТЕРАТУРА
1. Мишанич Олекса. Дивосвіти Наталени Королевої / Олекса Мишанич // Повернення. – К.: АТ “Обереги”, 1993. – С. 59-80.
2. Наталена Королева: Твори – Предок / Наталена Королева. – Торонто: «Добра книжка», 1961р. – 295 с.
3. Тюрменко І. Наталена Королева: стан і перспективи дослідження життя і творчості / Ірина Тюрменко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Tiurmen....sti.pdf

Резюме
Пропонована розвідка присвячена дослідженню творчого доробку української письменниці Наталени Королевої. Метою є виявлення індивідуально-художньої манери письма Наталени Королевої на прикладі повісті “Предок” та доказати віднесеність повісті до автобіографічної прози. Об’єктом дослідження є п’ята глава повісті “Предок”, “Казки життя”.

Ключові слова: феномен, історична повість, автобіографічна проза.
 
Forum » Międzynarodowа Konferencjа Internetowа "AKTUALNE PROBLEMY SLAWISTYKI" » Секция 5. Методы, направления, школы в славянских литературах » ФЕНОМЕН “КАЗКИ ЖИТТЯ” У ПОВІСТІ “ПРЕДОК” НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ (Шульженко Ю.А.)
Страница 1 из 11
Поиск:
Новый ответ
Imię:
Tekst wiadomości:
Kod bezpieczeństwa:

Copyright РФП МГУ © 2017
Веб-дизайн, технічна підтримка та адміністрування: Белла Марина Віталіївна its.me.marina@gmail.com
Конструктор сайтов - uCoz