Centrum Kultury Polskiej
Mariupolski Uniwersytet Państwowy

 
Forum
Forma logowania
Login:
Hasło:

Mapa strony

Statystyka

Witaj, Gościu · RSS 24.11.2017, 08:41

[ Nowe wiadomości · Regulamin forum · Wyszukiwanie · RSS ]
Страница 1 из 11
Forum » Międzynarodowа Konferencjа Internetowа "AKTUALNE PROBLEMY SLAWISTYKI" » Секция 5. Методы, направления, школы в славянских литературах » МІФОЛОГЕМА ВОГНЮ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ РОМАНТИКІВ ХІХ СТ. (Смишлякова Юлія)
МІФОЛОГЕМА ВОГНЮ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ РОМАНТИКІВ ХІХ СТ.
MarinaData: Sobota, 28.06.2014, 21:18 | Wiadomość # 1
Grupa: Administrator
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
Смишлякова Юлія
Маріпольський державний університет


МІФОЛОГЕМА ВОГНЮ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ РОМАНТИКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ


До вашої уваги пропонується короткий виклад змісту дипломної роботи, яка виконана на тему «Міфологема вогню у творчості українських романтиків ХІХ століття» із спеціальності «Українська мова та література».
Курсове дослідження охоплює окремі аспекти творчості харківських романтиків XІX століття: Миколи Івановича Костомарова (1817—1885), Амвросія Лук’яновича Метлинського (1814—1870), Михайла Михайловича Петренка (1817—1862), Євгена Павловича Гребінки (1813—1848), Якова Івановича Щоголева (1824—1898), Левка Івановича Боровиковського (1806 —1889), Петра Петровича Гулака-Артемовського (1790—1865) тощо.
Ми постійно вдаємося до символів для позначення понять, визначень, точне розуміння яких нам не підвладно. Саме тому у контексті міфологічного світогляду природні реалії набувають узагальненого значення образів, а згодом універсалізуються до рівня символів.
Міфоструктуру будь-якого твору складають міфологічні символи, що являють собою відображення елементів первинного світосприймання. Основоположними символами, що повʼязані з природою і первісними уявленнями, є архетипні образи, які домінують у мисленні людей, продовженням їх є міфологеми, що стають основою для творення нових символів [4, с. 247].
Досліджуючи ментальність українського народу, специфіку його світовідчуття і світорозуміння, звертаючись до його звичаїв та обрядів, відзначаємо, що деякі образи несуть більше смислове навантаження, ніж інші. Одним із найпоширеніших у світовій символіці є образ вогню. Вогонь — в народних уявленнях одна з основних стихій світобудови (поряд з водою, землею, повітрям). Вогонь протиставляється воді і одночасно зближується з нею за ознаками безформності і текучості; і вогонь, і вода є посередниками, що зв'язують світ мертвих і світ живих , «той » і «цей» світ [1, с. 70].
Образи-символи вогню беруть початок від часів первісного суспільства (отже, є архетипними), походять від знаків і зображень, що символізували давні уявлення про будову Всесвіту та залежність людини від небесних світил, передусім, від сонця. Згідно з уявленнями наших предків, люди як «внуки Дажбога» (згідно зі «Словом о полку Ігоревім») мають «сонячну» природу, солярно-астральне походження. Все життя людини повʼязане із сонцем, і народжується вона — йде «від сонця», і помирає — «повертається до сонця». Звідси й саме сонце набуває антропоморфних рис [3, с. 1143—1144].
Сонце — це символ небесного вогню. Символами небесного вогню в давнину також були — блискавка та зоря.
Здавнини зорі відігравали особливу роль, адже все, що стосувалося Неба, було священним. Часто вони постають сестрицями або дітьми Сонця, так само як і душами людей. В українців існує навіть богиня Зоря-молода панна, що має відношення до роси, небесної вологи. Також говорять: «красна панна у церкву ввійшла, як зоря зійшла, так і засяяла» [1, с. 49]. Особлива роль в українському світогляді належить і «великому сімейству» зірок — Чумацькому Шляхові. Подібні уявлення збереглися в традиційній культурі українців до сьогодні, приміром, при випіканні весільного короваю все ще примовляють: «Хороший коровай убгали, в середину місяць клали, а довкола — зороньками з райськими пташечками» [1, с. 49].
Богом грому і блискавки, подателем дощу в словʼян був — Перун [1, с. 8]. Грім і блискавка уявлялися небесною війною. Гримлять рушниці, дзвенять шаблі, блискають стріли... А Перун-воїн їздить по небу вогняною колісницею. Битва громовика із хмарою відбувається для того, щоб визволити життєдайний, запліднюючий дощ або сонце.
Блискавки — це стріли Перуна. На заході України побутувало прокляття: «Бодай тебе Перун побив!» [1, с. 9]. Пожежу від блискавки не можна гасити, бо то — кара Божа за чийсь гріх.
Відтворення обʼєктивно-наукової картини розвитку української літератури зокрема передбачає посутнє переосмислення тих її періодів, коли відбувалася кардинальна зміна мистецького світовідчуття, естетичних орієнтирів, пріоритетних моделей творчості. Український романтизм як процес від першої до другої половини XIX століття, якраз і є для нас одним із таких сутнісних періодів. Саме тоді на національному ґрунті бурхливо розвинулося міфологічно-філософське мистецтво, що своєю символічною образністю тяжіло до символу й міфу як найбільш адекватних форм художнього вираження.
Рецепція народних уявлень яскраво виявлена в релігійно-світоглядному шарі літературного міфу романтиків, а саме у співіснуванні християнських і язичницьких елементів. Їх синтез зумовлює специфіку тлумачення понять кари, Бога, гріха та спокути, які можуть бути спроектовані на долю спільноти.
На цьому тлі аналіз міфологемного шару творчості харківських романтиків дає змогу обʼєктивно оцінити сутність і характер українського романтизму шляхом вивчення його образно-мистецьких екстрем.
Актуальність теми дослідження. Творчість українських поетів-романтиків років ХІХ ст. становить важливий етап розвитку української літератури та є потенційним об’єктом дослідження передусім з огляду на її міфопоетичну природу. Нове прочитання та інтерпретація художніх творів, мистецьких явищ, розуміння етапів розвитку письменства як самодостатньої національної художньої системи є однією з найактуальніших проблем сучасної науки про літературу.
Тема духовного світу людини, насамперед репрезентанта українського етносу, цікавила вітчизняних авторів від моменту їхньої самоідентифікації зі своїм родоводом. Пізнання душі народу, визначальних особливостей його характеру, історії, культури, мови — проблеми, які завжди залишалися важливими й актуальними, а в останні роки набули особливого значення у звʼязку з новими політичними умовами в Україні і тими змінами, що спостерігаються в суспільному житті й свідомості українців.
Тема міфологемної символіки вогню не нова для української літератури. Над подібною проблематикою працювали ще такі визначні дослідники, як О. Потебня («Про купальські вогні та споріднені з ними уявлення», «Про деякі символи у словʼянській народній поезії», 1860) та В. Петров («Мітологема сонця в українських народних віруваннях та візантійсько-гелліністичний культурний цикл», 1930), а також російські вчені, наприклад, М. Соколов («Староросійські сонячні боги та богині», 1887). Однак, на наш погляд, це були лише поодинокі праці, що не склалися у системний аналіз проблеми.
Метою нашого дослідження є опрацьовування міфологічного концепту «вогонь» та власне його віддзеркалення на матеріалі поезій українських поетів-романтиків XIX століття. Тільки за умови чіткого визначення смислового багатства образів вогню, започаткованих у художній літературі, розуміння їх значущості для українського народу, зможемо усвідомити, що є нашою сутністю, чим ми, українці, відрізняємось від інших народів. Адже вогнепоклонство було світовою релігією, всі народи молилися вогню, але кожен по-різному. Визначивши роль названих образів у житті українця, зможемо глибше пізнати душу народу, розкрити визначальні риси його менталітету.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) окреслити поняття «міф», «міфологема», що є вихідними в курсовому дослідженні, визначити їх характеристики;
2) на прикладах міфологічного образу вогню виокремити міфологеми в поезіях українських поетів-романтиків XIX століття, а саме: Миколи Костомарова, Віктора Забіли, Михайла Петренка, Олександра Афанаьєва-Чужбинського, Якова Щоголєва, Левка Боровиковського, Амвросія Метлинського, визначити провідні компоненти їх міфологічної концепції та чинники її виникнення;
3) осмислити особливості переломлення в українському романтичному міфі християнських та язичницьких світоглядних елементів.
Предметом дослідження є художні твори українських романтиків ХІХ ст., а саме — харківських поетів (Л. Боровиковського, М. Костомарова, А. Метлинського, М. Петренка, І. Срезневського, Я. Щоголіва).
Об’єктом дослідження є міфологічний концепт «вогонь» та його рецепції в поетичній інтерпретації.
Дослідження художнього масиву творчості харківських романтиків дало підстави вважати, що міфопоетичний аналіз є одним з найадекватніших підходів до творів письменників.
Українські романтики ХІХ століття часто вдаються у своїй творчості до художнього втілення міфологем вогню як на рівні зовнішньої теми (у поезії М. Костомарова «Погибель Єрусалима»), так і на рівні головної ідеї (в байці Є. Гребінки «Сонце да хмари»), а також власне міфологеми (у вірші М. Костомарова «Співець Митуса») та архетипу (вогняний змій у вірші Я. Щоголева «Ніч під Івана Купала»). Дослідження архаїчних витоків цих міфопоетичних утворень допомагає розумінню ідейного змісту творів, особливостей авторського світобачення і соціокультурного контексту сучасної письменникам епохи.
Міфологеми вогню також яскраво виражаються у творах романтиків Харківської школи через художню інтерпретацію феноменів кохання та пристрасті. Феномени ці реалізуються в доробках письменників, в основному, в таких модифікаціях: палаюча пристрасть (у російськомовному вірші Є. Гребінки «Очи черные»), світла, безвинна любов (у вірші «Зобачення» М. Костомарова).
Можна сказати, що твори романтиків Харківської школи характеризуються глибиною і всеохопністю міфопоетичного начала, яку можна побачити тільки у справді геніальному тексті.

Література
1. Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології / Вікторія Завадська, Яна Музиченко, Олег Таланчук, Оксана Шалак. — К. : Орфей, 2002. — 448 с.
2. Українські поети-романтики : Поет. Твори / упоряд. і приміт. М. Л. Гончарука ; вступ. ст. М. Т. Яценка ; ред. тому М. Т. Яценко. — К. : Наук. думка, 1987. — 592 с.
3. Чорній С. Культ сонця в українських народних віруваннях / Сергій Чорній // Визвольний шлях. — Лондон, 1980. — Кн. 9. — С. 1139 — 1145.
4. Энциклопедия символов, знаков, эмблем. / [Авт.-сост. К. Королев]. — М. : Эксмо ; Спб. : Мидгард, 2006. — 608 с.

Features mithologems fire were analyzed. Basic concepts that form this mythology flames, lightning, sun, sun, star, candle, as leading. Semantics and mythological properties of fire indicated.
Keywords: myth, mythologem subject, object, fire, Slavs, worldview.
 
Forum » Międzynarodowа Konferencjа Internetowа "AKTUALNE PROBLEMY SLAWISTYKI" » Секция 5. Методы, направления, школы в славянских литературах » МІФОЛОГЕМА ВОГНЮ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ РОМАНТИКІВ ХІХ СТ. (Смишлякова Юлія)
Страница 1 из 11
Поиск:
Новый ответ
Imię:
Tekst wiadomości:
Kod bezpieczeństwa:

Copyright РФП МГУ © 2017
Веб-дизайн, технічна підтримка та адміністрування: Белла Марина Віталіївна its.me.marina@gmail.com
Конструктор сайтов - uCoz